Експерт здивував всіх заявою: Білорусь нападати не буде, але ЗСУ можуть під час контрнаступу допомогти скинути лукашенка

Очікування нападу білорусі є зловісним українським фетишем. За п’ять місяців нашого опору озвучували десятки дат, коли “таргани” лукашенка посунуть в Україну. Але цього поки не відбулося. І, найімовірніше, прямого військового схрещення мінського картографа і бункерного м’ясника не відбудеться.

У москві достатньо довго втягували лукашенка у суб’єктне зіткнення з Києвом. Хоч опудалом, хоч тушкою… Але той непогано опанував роль блазня. І – кожного разу відкараскувався. Зрештою, у Кремля увірвався терпець і “вусатого” разом з усією білоруссю відправили на “трансплантацію”. Аби примусово інтегрувати відтяті у них “органи” у внутрішню систему війни з Україною.

путін вже не вимагає від білорусі військової суб’єктності

Він максимально використовує її геополітичні й мілітарні ресурси. Ідеться про територію, інфраструктуру, сектор безпеки й оборони. Із 24 лютого територію білорусі задіяли як плацдарм проти України і запустили звідти близько 700 ракет.

За оцінками експертів, тисячі білоруських найманців розчинилися у російських збройних лавах. кремль залучив сотні одиниць білоруської військової техніки, а також цілісні інфраструктурні комплекси: аеродроми, ремонтні заводи і полігони.

білорусь максимально задіяна у війни проти України. Але не як формально суверенна держава, а – ресурсна комора. Цю модель підпорядкування у Кремлі обрали не лише через показову пришелепкуватість лукашенка.

Там усвідомлюють різницю між білорусами і московитами. А відтак – прораховують супутні ризики. Білоруський етнос, хоча й скалічений лукашенком, але – європейський за природою. Він – відмінний від здичавілого азійського пагону, з якого проклюнувся московитський гібрид.

У Білорусі, попри шалену пропаганду, доволі складно поширюються наративи рф. За даними опитування Chatham House, 85% білорусів вважають неприйнятною участь своєї країни у війні проти України. Проти – навіть переважна більшість прихильників лукашенка, яких нараховують до чверті населення. Підтримують війну лише 3% опитаних. Близько половини білорусів визнають, що їхні симпатії на боці України.

З огляду на брак лояльності у кремлі для спілкування з мінськом обрали формат примусової “трансплантації” органів, із подальшим приживленням на іншому організмі. При цьому стан боєготовності “донора” москву не цікавить. Поінформоване джерело повідомляє, що там налаштовані на суцільну демілітаризацію партнера.

Масово вивозять озброєння і військову техніку

Зокрема, артилерійські й ракетні боєприпаси, а також – РСЗВ “Град”. Раніше рф вже здійснила експропріацію білоруських танків. Спершу вважалося, що московити отримали від мінська бронетехніку із баз зберігання. Втім, Defence-ua стверджує, що цю непридатну для використання техніку могли передати збройним силам білорусі. А її робочі бойові машини – відправили до рф.

За оцінками видання, до початку війни у збройних сил Білорусі перебувало більше 500 танків Т-72, з яких близько 20 – російська модернізація Т-72Б3. Значну їх частину модернізували до рівня Т-72Б “Витязь” шляхом встановлення прицілів “Сосна-У”, оновленням командирського прицілу, інтеграції цифрових систем радіозв’язку та супутникової навігації.
У білоруських закритих пабліках з’явилася інформація про тренування на території рб російських пілотів на штурмовиках Су-25. Не можна виключати, що невдовзі до рф передадуть принаймні одну таку ескадрилью (12 літаків) для війни проти України.

Поінформовані джерела повідомляють про невдоволення і пасивний спротив білоруських військових, а також – про конфлікти між старшим офіцерським складом рб та рф у ході безперервних навчань і маневрів поблизу кордону з Україною.

Вони викликані різним ставленням до агресії кремля, зокрема – небажання білорусів надавати московитам повітряний простір для ракетно-авіаційного ураження України. Ці суспільні настрої визначають нестачу особового складу збройних сил білорусі. Це підтверджує нещодавнє звільнення заступника начальника генштабу рб Шкіренка, який напередодні доповідав про неможливість мобілізації.

Із згаданих чинників випливають стратегічні ризики у відносинах москви і мінська, головний з яких – критичний брак довіри. Військові еліти обох країн роздираються світоглядними протиріччями. А білоруське суспільство, хоча поки зберігає лояльність до рф, але відкидає її загарбницькі наративи щодо України. З огляду на це військовий потенціал білорусі шматується кремлем, без урахування її реальних оборонних потреб.

У таких умовах вірогідність нападу на Україну з боку збройних сил рб є вкрай низькою. Так само – як і напад звідти власне російських військ, яких там замало для удару.

Натомість варто очікувати провокацій, що мають викликати ураження Україною об’єктів на території білорусі. На думку рф, це змінить ставлення білорусі щодо України. З цією ж метою нагнітається ситуація навколо імовірного ураження Польщею білоруського прикордоння. Окрім того, будь-яке загострення на білоруському кордоні змушує Київ відтягувати туди додаткові сили.

Втім, за певних умов це загострення стане фатальним для рф. Ніхто не ризикне гарантувати, що очікуваний контрнаступ ЗСУ обмежиться сходом і півднем України. Якщо ситуація вимагатиме від Києва жорстких дій на півночі, то і білорусь стане полем українсько-російської війни. І тоді, не виключено, білоруси з огляду на тотальну ненависть до лукашенка скористаються присутністю ЗСУ, аби звалити режим «вусатого» і полишити путінський концтабір. Такий хід подій стане для путіна фатальним.

Політолог та експерт Андрій Воропаєв, передає 24 канал.