Мені важко.. Я бачу, як юнаки й дівчата радіють, що тепер вони воїни.. І поїдуть у бойові підрозділи. На позиції. На нуль

Публікуємо думку військового ЗСУ, який на власні очі спостеріга, як молоді призивники стають воїнами: “Щось в мені змінюється… Може то вік дається взнаки, може ще щось. Час від часу я бачу як на різних базах тренуються молоді хлопці, інколи дівчата.

Стандартний набір – тактика, стрільби, такмед, інженерка. В кінці тренувань на них чекають іспити. Якщо вони їх здають успішно, то за лічені дні ці двадцятирічні (+/-) юнаки поїдуть у бойові підрозділи. На позиції. На нуль.

Я спілкуюсь з ними коли є час. Найважче – бачити їх майже дитячу радість від того, що вони таки здали. Що тепер вони воїни. Їм легко й весело.

Мені важко. Бо я знаю – що їх чекає і через що їм доведеться пройти. Раніше я якось не думав про це, раніше це так не чипало за живе. Зараз щось змінилося.

В такі моменти якось відходить на другий план високий патріотизм, просто намагаєшся якісно робити свою роботу, щоб кожен з них повернувся додому. Цілий.

Сенси війни…” – Дмитро “Австріяка” Батінов

Думка автора може не відображати думку редакції. Редакція не несе відповідальності за обґрунтованість і тлумачення думки автора, а сайт є лише носієм інформації.