Сьогодні на заправку заїхав бус із наліпкою на лобовому “Груз 200”, а за ним стара камуфльована ємєлька, вся посічена осколками, черга в середині завмерла – військови ЗСУ

“З сьогоднішнього. Коли на заправку заїхав бус із наліпкою на лобовому “Груз 200″, а за ним стара камуфльована ємєлька, вся посічена осколками, черга в середині завмерла.

С буса вийшов молодий капітан із загіпсованою рукою,з ємєльки четверо чорних від сонця молодих бійців.Зайшовши в середину, капітан хтів стати в чергу, працювало дві каси, черга автоматично із двух перейшла в одну, кєп смутивсі, та подякував людям.

-6 кави, 6 води без газів півтарачки, 2 Вінстона будь-ласка.
-кава та вода без денег-сказала молода,гарна продавщиця.

Капітан смутився ще більше-я оплачу. -нет, це від закладу, в мене брат та тато під Ізюмом зараз. Їм може тоже хтось води дасть.

В мене десь там всередині защемило просто піздец, у кожного в черзі чувства були подібні, це було видно. Вийшовши на вулицю, хлопці покуривши, посідали по машинам та поїхали відвозити побратима в останню путь додому.

Ви тільки живіть, пацани – думав я, витираючи ті грьобані сльози, які йшли реально самі по собі. Синтементальним я ніколи не був, поміняло. До дому лишалося десь 300 км…” – Дмитрий Корней.

Думка автора може не відображати думку редакції. Редакція не несе відповідальності за обґрунтованість і тлумачення думки автора, а сайт є лише носієм інформації.