Війна програна і винуватцем Катастрофи є Путін: Піонтковський

16 червня Україна здобула другу після Битви за Київ системну військово-політичну перемогу над Росією. Захід ніколи більше не примушуватиме Україну до підписання невигідних для неї угод з Росією. До Вашої уваги думка експерта Андрія Піонтковського:

“До останнього часу Президент Франції, виступаючи від імені групи країн ЄС, наполегливо прагнув втретє поспіль (2008, 2014, 2022) “відмазати” такою собі подобою міжнародних угод чергову путінську спробу розчленування незалежної держави. Зіткнувшись із категоричним відторгненням Україною цієї капітулянтської ідеї, Макрон змушений був від неї відмовитися. Після чого позиції США, Великобританії та ЄС помітно зблизилися:

Припинення вогню можливе лише після відведення всіх російських формувань за лінію 23 лютого. Україні буде надано всю військову допомогу, необхідну для примусу ЗС РФ до цього відведення. Наступним кроком стануть міжнародні переговори щодо повного відновлення територіальної цілісності України мирними засобами.

Саміти G7 та НАТО за участю Президента України Володимира Зеленського закріпили цей досягнутий колективним Заходом (включаючи Україну) консенсус щодо цілей та перебігу ведення української війни.

Примітно, що дезавуюючи свої колишні заяви, цю саму формулу підтримав і Патріарх всесвітньої секти розуміючих Путіна 99-річний Г. Кісінджер. Більше того, він навіть озвучив її принциповий розвиток: вступ України до НАТО за прикладом Фінляндії та Швеції. Що ж, Кісінджер принаймні послідовний. Він стільки років гаряче виступав за фінляндизацію України і залишився вірним цій ідеї і за обставин, що радикально змінилися. Але оцініть, який тектонічний зсув у настроях Заходу. На жаль, його матеріальна реалізація на полі бою відбувається поки що з певним лагом.

На провал свого цинічного плану руками Заходу змусити Україну до капітуляції розлючений диктатор відповів різкою інтенсифікацією терору проти цивільного населення. Вкотре Путін продемонстрував своє абсолютне нерозуміння українського народу. Українці не вигаданий ним “один народ”. Їхню благородну лють до окупантів не вдасться зупинити вже жодними погрозами. Навіть застосуванням ядерної зброї, якою так люблять лякати весь світ кремлівські терористи.

Найближчими тижнями, поки українська армія не отримає вогневої переваги і сучасної системи ППО, путінське угруповання продовжуватиме здійснювати військові злочини, які стали для неї вже рутиною. Захід прискорить темпи військових поставок Україні, але повторюватиме, що однією з найважливіших його цілей є “не допустити військової ескалації та запобігти прямому зіткненню з Росією”. І це коли Кремль у своїй ескалації вже піднявся на найвищий щабель – “геноцид українського народу”.

Врятувати життя десятків тисяч людей (українців та росіян) і запобігти остаточному перетворенню російської держави на десятиліття на світового морального ізгоя можна лише діями всередині Росії. Це не зможуть зробити тисячі наших (росіян, по відношенню до Піонтковського -ред.) героїчних співвітчизників, які кидаються до в’язниць за “дискредитацію армії”. Це можуть зробити півтора десятки найвищих військових та цивільних чиновників РФ. Усі вони поголовно, зрозуміло, військові злочинці. Але як не раз бувало в історії, доведеться робити добро зі Zла. Інакше з чого ще його робити в сьогоднішній Росії?

Психологічно переломним моментом для російської популяції стане перехід української армії у контрнаступ та визволення Херсона. Навіть найзомбованіший глибинний обиватель усвідомлює з усією очевидністю, що війну програно і винуватцем Катастрофи є Путін. У цій ситуації в бункері, швидше за все, знайдуться рішучі люди, готові не тільки усунути (політично чи фізично) Путіна, а й прийняти як неминуче план Миру, який пропонується колективним Заходом.

1) Припиняються військові дії, і російські війська протягом двох тижнів відводяться на лінію 23 лютого.

2) Негайно повертаються всі військовополонені та затримані особи.

3) Протягом перехідного періоду відповідальність за все, що відбувається на окупованих українських територіях (Крим, Донбас) несуть окупаційні власті Росії. Структури “ДНР” та “ЛНР” розпускаються.

4) Суттю перехідного періоду є два паралельні скоординовані поетапні процеси: повернення Україні всіх окупованих РФ територій та зняття санкцій, накладених на РФ міжнародним співтовариством за її агресію. Терміни: 3 місяці для Донбасу, рік для Криму та Севастополя.

Єдине, що стримуватиме кремлівських “реальних політиків” від важкого, але такого необхідного для країни кроку, — це страх опинитися поряд із тим самим Путіним (або його світлим чином) на лаві підсудних Маріупольського трибуналу над головними військовими злочинцями.

Західній коаліції бажано у найкоротші терміни знайти спосіб зняття цілком природної стурбованості бункерних нотаблів. Уникнення юридичної відповідальності десятка військових злочинців — хіба це не та ціна, яку розумно заплатити за швидке закінчення переможної війни.

Але потенційних російських графів фон штауффенберг неможливо ідентифікувати заздалегідь. Є й загальніша проблема. Майже весь російський політичний клас, строго кажучи, військові злочинці. Включаючи “лідерів громадської думки”, які роками окормляли своїми імперськими мареннями майбутніх катів Бучі та Ірпеня. Хто і як після війни проводитиме юридичну класифікацію величезного стада російських Z-баранів?

На постхерсонській стадії продовжувати віддавати накази та публічно закликати до нових військових злочинів будуть лише рашистські фанатики (таких залишиться небагато) та особи, які бояться суду за вже скоєні ними злочини (а таких дуже багато).

Приблизно уявляю собі реакцію української аудиторії, але ризикну все ж таки висловити одну робочу гіпотезу. Видається, що мети Вітчизняної війни на її заключному етапі можуть бути досягнуті набагато меншою українською кров’ю у разі озвучення Києвом певної формули на кшталт “Гітлери Путіни приходять і йдуть, а німецький російський народ залишається”.

Наприклад: “Україна та її союзники у разі прийняття та неухильного виконання російським керівництвом запропонованого нами плану Миру утримаються від міжнародного юридичного переслідування російських військових злочинців. Російському суспільству надається можливість після закінчення цієї трагічної війни самому розібратися зі своїми злочинцями”.

* * *

Після своєї історичної Перемоги Україна як 33-й член НАТО назавжди надійно відгородиться від колишнього “старшого брата” частоколом установок HIMARS, залишивши того з деяким невиразним почуттям провини, а згодом, можливо, навіть і каяття за скоєне. Джерело: Obozrevatel